ГулІвер І ВармІя ДІвчин

   Дівчинка рішуче заявила, сердито вкотре тупнувши голою, засмаглою, трохи огрубілою від довгого ходіння босоніж ніжкою:
   - Про кохання, звичайно ж! Про що ще співати!
   Хлопчик-капітан кивнув і з видимим задоволенням заспівав, виконуючи своїм дзвінким, хлоп'ячим голосом:
   Моя уява вразила,
   Все стало яскравим, немов у Жовтні!
   А злому бісові сунемо в боки вила,
   І буде так чудово на Землі!
   Такі зірки в нашій світобудові
   Одні рубіни, а іншим алмаз!
   Ми збираємо з безбожних данини -
   Удар як молот і не в брову, а в око!
   Вітрини магазину, де квазари,
   Виблискує променистий іподром!
   У душі моєї зяючі рани -
   Начебто в ній пройшов великий погром!
   Зав'ють немов локони комети,
   Баранець блиск - сяє чумацький шлях!
   Про подвиги безсмертні оспівання,
   У славі вічно нехай перебуватиме Фрусь!
   Що може зробити людина похмура?
   Лише випустити із синіх очей сльозу...
   Коли навколо все сизе, охололо,
   Коли з надією чекаєш на червень грозу.
   Посмішка розтягне нещасний губи -
   Зрозумій, що світ не ягоди у лісі.
   Дівчисько враз, вишкірить тобі зуби,
   У ній втілиш розумну мрію!
   Ось так юний воїн взяв і заспівав. І це виглядало надзвичайно красиво та більш ніж здорово.
   Віконтеса зазначила:
   - Ти добре співаєш! Але чи здатний ти створити щось серйозніше?
   Гулівер заявив, смиренним тоном:
   - А що може бути серйознішим за пісень?
   Дівчинка показала йому мову і відповіла:
 
   - Те, що приносить радість та плюс ще здоров'я!
   Хлопчик-капітан застрибав, підскакуючи, наче заєць і заспівав:
   Ти Батьківщина моя велика,
   Війни цунамі люто кидало-
   Адже армія могутня сім'я,
   Повалимо зло в геєну з п'єдесталу!
   Яке небесне променисте світло,
   Виходить від сердець бійців Вітчизни.
   Хай буде подвиг витязів оспіваний,
   Не пошкодуємо, ми повірте життю!
   Противник отримав великий презент,
   І в нього знарядь різних багато.
   Ось настав, такий уяви момент,
   Вилилася лють бурхливо Чорнобога !
   Так вийшло мої витязі,
   Вітчизна промениста страждає!
   У звіті лише одні пішли нулі,
   І знову тріумфує пекельний Каїн!
   Оркшизм сильний, ревуча орда,
   Але не поставити саксів на коліна!
   Адже з нами Ельфін мудрий назавжди-
   І теоретик справедливий Фенін!
   Зуміємо вермахт - знаю скрушити,
   І як би, не був цей дракон підступний...
   Його мечами будемо рубати,
   Я лицар відданий Батьківщині та дамі!
   Достоїнство могутнє нехай у тому,
   Щоб досягти рубежів Оркліна!
   Достойні станемо подвигів батьків,
   Адже наша армія у боях непереможна!