ДІвчина-Корольова Проти ОркІв
Едуард засміявся і відповів:
- Мені, дівчинко, доводилося бачити не тільки сніг, а й навіть кататися по твердому замерзлому водню. Це куди крутіше льоду!
Елліфа кивнула і пошепки запитала:
- А що таке водень?
Хлопчик-принц засміявся, і з подивом спитав:
- Невже ти не знаєш? Ось і королева!
Дівчина ображено помітила, сердито тицьнувши голою п'ятою в сандалову дошку, та навіть задзвеніла.
- Ти забув, на якому рівні технологічного розвитку. А ти сам, з якого світу? На вигляд дитина, а я відчуваю, що ти...
Едуард відповідно кивнув:
- Так, велика! Ти права. Зовнішність оманлива. Але я тобі постараюсь пояснити. Що таке вода ти, сподіваюся, знаєш?
Елліфа гаркнула:
- Ти що знущаєшся!
І спробувала схопити зухвалого хлопця босими пальчиками ноги за ніс. Але, звичайно, досвідчений принц легко вивернувся. І прочитав:
- Ах, які ви брутальні!
Дівчина-корольова відзначила:
- Та не потрібне мені твоє пояснення, що таке водень! Настане час, я сама дізнаюся!
Хлопчик принц хотів їй щось сказати, але саме в цей момент і з'явився вампір. На вигляд не сказати, що страшний. Типу ельфа, безбородий юнак-підліток, тільки з блідою шкірою. Але його матова блідість робила обличчя швидше гарним, ніж зловісним. І костюм червоного кольору був дорогий, пристойний. А чоботи блищали від лаку. У руках він тримав чарівну паличку.
Елліфа прочірикала, скелячи зубки:
- Привіт мій друг!
Вампір відкрив рота і здалися гострі, як у вовченя, ікла. Втім, голос був досить приємний і дзвінкий:
- Вітаю тебе королева!
Елліфа посміхнулася. Едуард зазначив:
- Обережніше з ним! Вампіри можуть заговорити на смерть.
Ікла у юнака-кровососа подовжилися і він прочірикав:
- А це принц Едя! Чудовий малий, тільки язичок має надто довгий. А не що так не вкорочує життя, як довга мова!
Хлопчик-принц кивнув головою. Потім підстрибнув, зачепився босими пальчиками ніг за вітрило і завис, немов мавпа, після чого засвив:
-А злі язики страшніші за пістолети,
І балакуна час залучити давно до відповіді!
Елліфа запитала вампіра:
- Ви до нас із добром, чи як?
Кровосос цілком логічно зауважив:
- Дурно битися з цілою армією на крилатих кораблях. У вас чудове військо, і ви б'єте граючи орків!
Хлопчик-принц уточнив:
- А також гоблінів та тролів. Що значно серйозніше!
Юнак-вампір кивнув:
- Так! Я так і думаю, з вами воювати марно. Тільки задарма проливати кров. Нехай навіть орків і не шкода. Вони, до речі, такі тварюки, що їх можна робити і з тирси.
Едуард хихикнув:
- На це дерев не вистачить. І в цілому, орків вбивати, це цікава розвага!
Елліфа хихікнула і підтвердила:
- Так! Мені теж сподобалось. Таких потворних ведмедів зовсім не шкода, як давити тарганів.
Юнак-вампір із посмішкою запитав:
- А як щодо того, щоб замість грубої сили, помірятися розумом? Адже в чому правда?
Едуард кивнув:
- Щодо розуму, то... Я, не проти! Хоча, на вигляд здається дитиною, але маю такий життєвий досвід. Напевно, тільки Кощій Безсмертний може зі мною конкурувати!
Юнак-вампір кивнув своєю головою в трикутнику:
- Я це знаю! Тому загадки задаватиму виключно королеві. А ти, юний геній і всезнайко, помовчиш. І не надумай підказувати, або навіть робити знаки босими пальцями ніг.
Хлопчик-принц скривджено наголосив:
- Ти знаєш, що я лицар і навіть почесний магістр багатьох орденів. Як я можу дозволити собі шахраювати? За кого ти мене маєш!
Елліфа згідно кивнула:
- Я готова перевірити на міцність свій розум. Хоча, в минулому житті була лише неписьменною рабинею.
Юнак-вампір логічно зазначив:
-Природний розум може замінити освіту, але ніколи освіта не замінить природного розуму!
Едуард хихикнув і пискнув:
- Я бачу, гра буде веселою! Давайте міряйтеся інтелектами!
Дівчина-королева кивнула і тупнула ногою, від чого знову задзвеніло, наче розбилася тисяча кришталевих ваз.